Лаказа CAS 80498-15-3

Лаказа — це поліфенолоксидаза, що містить мідь, яка зазвичай існує у формі димеру або тетрамера. Лаказа була вперше виявлена японським вченим Йоші у пурпуровій фарбі евкаліпта, а згодом виявлена у грибах, бактеріях та комахах. Наприкінці 19 століття Г. Б. Етранель вперше виділив її як активну речовину, що затвердіває необробленою фарбою, і назвав її лакказою. Основними джерелами лаккази в природі є рослинна лакказа, тваринна лакказа та мікробна лакказа. Мікробну лакказу можна розділити на бактеріальну та грибкову. Бактеріальна лакказа переважно секретується з клітини, тоді як грибкова лакказа переважно розподіляється поза клітиною, що є найбільш вивченим типом наразі. Хоча рослинна лакказа відіграє важливу роль у фізіологічних процесах синтезу лігноцелюлози та стійкості до біологічних та абіотичних стресів, структура та механізм рослинної лаккази залишаються невідомими.